Вісцеральним називають той жир, що накопичується між внутрішніми органами в черевній порожнині. Коли його небагато, він не помітний та не спричиняє негативних наслідків. Однак чим товстіший прошарок, тим вищі ризики серйозних захворювань. Це найнебезпечніший різновид жирової тканини.

Як зрозуміти, чи є у вас вісцеральний жир

• Такий тип жиру найчастіше спостерігається у надлишку серед чоловіків похилого та середнього віку. Утім, у жінок він також буває. Живіт стає круглим та твердим.
• Він збільшується від регулярного вживання алкоголю, переїдання та дефіциту руху. В організмі формуються токсини, які руйнують судини, підвищують рівень цукру та провокують хронічне запалення.

До накопичення вісцерального жиру існує генетична схильність.

Які обсяги вісцерального жиру створюють ризики для здоров'я

Згідно з найпоширенішою думкою, з людиною все гаразд, якщо на вісцеральний припадає до 10% усього обсягу жиру в організмі. Виявити точний вміст такого типу жиру в тілі дає змогу виключно МРТ або КТ

1. Оцінити ризики на око можна за типом фігури
   - Власники силуету "яблуко" (стрункі ноги та стегна, випуклий живіт) більш схильні до появи надлишків вісцерального жиру. У людей з будовою у вигляді "груші" (об'ємні стегна, не надто великий живіт) ця проблема виникне з меншою ймовірністю.
2. Застосувати таку формулу розрахунку
   - Обхват талії на висоті пупка розділити на обхват стегон у найширшому місці. ВООЗ вважає нормальними показниками нижче 0,85 у жінок, нижче 0,9 у чоловіків. Вищі коефіцієнти можуть свідчити про скупчення жиру навколо внутрішніх органів.

Підвищені обсяги вісцерального жиру типові для тих, чий індекс маси тіла перевищує 30. Але навіть за нормального ІМТ небажаний жировий прошарок такого типу може бути присутній — особливо якщо на це натякає круглий живіт.

Які захворювання провокує вісцеральний жир

• лептин;
• адипонектин;
• резистин;
• запальні цитокіни;
• статеві стероїди;
• глюкокортикоїди.

Порівняно з підшкірним жиром, вісцеральний швидше призводить до гормонального дисбалансу. Коли його обсяг досягає 15% від загального обсягу жиру в організмі, це загрожує розвитком деменції, гіпертонії, цукрового діабету та онкології. У крові підвищується концентрація тригліцеридів. Частка шкідливого холестерину істотно зростає, процентний вміст корисного — знижується.

У пацієнтів з характерним круглим животом часто діагностують такі проблеми серцево-судинної системи

• тромбоз;
• атеросклероз;
• гіпертонія;
• інсульт;
• серцеві напади;
• ішемія.

Що більше вісцерального жиру в організмі, то менший головний мозок загалом та особливо гіпокамп (та частина, що відповідає за роботу пам'яті та формування емоцій). У літніх людей вищі шанси зіткнутися з деменцією.

Загроза розвитку астми прямо пропорційна концентрації цитокінів в організмі. Це запальне захворювання на 37% частіше діагностується у жінок з ІМТ у межах норми, але зі значними об'ємами жиру навколо внутрішніх органів.

Вісцеральний жир може стати однією з передумов розвитку таких видів раку

• підшлункової залози;
• стравоходу;
• ендометрія матки;
• грудей у жінок у постменопаузі;
• колоректального;
• карциноми.

1. Жировий прошарок у черевній порожнині перешкоджає утилізації в клітинах інсуліну та глюкози з крові з метою їхнього перетворення на енергію. Такий стан називають інсулінорезистентністю. Унаслідок зростання рівня інсуліну в кровотоці утворюється інсуліноподібний фактор росту.
2. Ця речовина провокує формування як злоякісних, так і доброякісних утворень (до доброякісних належать, наприклад, кератоми та папіломи).
3. З вісцерального жиру в організм надходить ретинол-зв'язуючий білок 4, через який тіло стає більш резистентним до інсуліну. Через це люди частіше хворіють на діабет 2-го типу. Недуга протікає легше в тих людей, чий ІМТ перебуває в межах норми та яким вдається схуднути в ділянці живота.

Як позбутися жиру в черевній порожнині

• щодня пити достатньо води;
• відмовитися від фастфуду, трансжирів та легкозасвоюваних вуглеводів;
• регулярно займатися спортом — оптимально аеробними навантаженнями середньої інтенсивності.

Не потрібно виснажувати себе жорсткими дієтами. Хороших результатів досягають за допомогою інтервального або переривчастого голодування.

• У першому випадку слід голодувати повністю або звести приймання калорій до мінімуму 1-3 дні на тиждень.
• У другому випадку добу ділять на 2 частини: протягом 8 годин можна їсти, після чого настають 16 годин голодування.